Війна не закінчується там, де стихають постріли. Вона залишається в тілі, у звичках, у нервовій системі. На війну йде цивільний, а повертається військовий — не тільки в формі, а й у способі сприйняття світу.
Що допомагало вижити на війні — тут, на мирній території, стає бар’єром.
Правила війни не просто інструкції, це — інстинкти, які рятували життя:
1) Якщо ти не впевнений в тому, що відбувається, припини рухатися і почни оглядатися.
2) Піклуйся про простір, у якому ти живеш — безпека на першому місці.
3) Плануй усе заздалегідь.
4) У випадку загрози – дій швидко. Нема часу думати, бо втратиш час і тебе вб’ють.
5) Нікому не довіряй, окрім друзів, які довели свою відданість на війні.
6) Залишайся непередбачуваним та не роби нічого двічі.
7) Усе навколо має бути під контролем.
Ці реакції — нормальні для бойових умов. Але в мирному житті вони стають кам’яними стінами у спілкуванні з рідними і близькими.
Ветеран, ветеранка можуть стати різкими, закритими, не терпіти “порожніх розмов”.
Їх може переслідувати відчуття провини — за те, що “живі”, коли інші ні. Може проявлятися гіперпильність і недовіра до світу — ніби загроза не зникла. Втрачається сенс — бо “там” усе було чітко: вижити, прикрити, захистити. А тут — шум, рутина, все чуже. Це не “проблема військового”. Це — ознака, що його психіка досі воює.
Що можемо зробити ми — суспільство, громада, сімʼя?
– Не чекати , що все буде як до війни. Все буде по іншому, але буде!
– Не говорити “не думай про це” або “усміхнись, усе ж добре”. Так не працює, бо у людей немає кнопки “вимкнути спогади”, особливо якщо загинули побратими.
– Можемо створювати місця, де можна бути почутим без страху осуду.
– Просто бути поруч — не з порадами, а з терпінням.
– Допомагати повертати сенси, а не змушувати “поводитися, як усі”
Ми маємо розуміти, що повернення з фронту — це ще одна боротьба. І в ній потрібна любов, підтримка і людяність.
Наші захисники повертаються після боїв до рідного дому, і потрібен час, аби адаптуватися до цивільного життя. І це не про повернення назад, в довоєнний час, це шлях в нову реальність, де потрібно створити себе заново. І на цьому шляху найважливішими є звичайні речі – підтримка рідних, громади, суспільства в цілому.
Запрошуємо до спілкування захисників та їх родини, а також всіх, кому потрібна підтримка.
До ваших послуг Центр Життєстійкості Кривоозерської територіальної громади – місце психологічної підтримки.
Адреса: вул. Шевченка 57
Графік роботи: понеділок-п’ятниця з 08:00 до 19:00
субота з 8:00 до 13:00
Запис у direct або за телефоном +380964334339.
Проєкт реалізується в рамках Всеукраїнської програми “Ти як?” Олени Зеленської та Міністерства соціальної політики України.
Центр Життєстійкості Кривоозерської територіальної громади
