Pазвичай співрозмовник сам ініціює відповідний жест, тож таке вітання є цілком природним і прийнятним. Але у протилежному випадку краще запитати дозволу: «Чи зручно вам потиснути руку?». Саме так, бо протез слід сприймати як звичайну частину тіла.
Тонкощам коректної взаємодії з різними людьми, у тому числі зі співрозмовниками, які мають один або кілька протезів, присвячений один із матеріалів оновленого розділу «Довідника безбар’єрності». Він рекомендує не акцентувати увагу на ампутації кінцівок, оскільки це може створити відчуття незручності.
Загалом ситуація, коли людина соромиться перебувати у громадських місцях після початку користування протезом, поширена. Допомогти у створенні атмосфери довіри та прийняття найкраще вдасться родині. Але навіть із близькими відкритий та щирий діалог може початися лише за взаємної готовності. Людина, яка користується протезом, не завжди здатна одразу говорити про свої емоції, і це потрібно поважати.
Буває й навпаки: людина не тільки розповідає, а й жартує сама про себе. Такий чорний гумор може стати ефективним способом зняття напруги та допомогти легше переносити складні чи абсурдні ситуації. Але важливо пам’ятати, що навіть у близьких стосунках гумор має межі.
І, мабуть, найнезручніші запитання ставлять діти, часто надмірно голосно або у некоректних формулюваннях. Варто пояснити, що люди іноді втрачають кінцівки через складні обставини, але не стають від цього менш сильними чи значущими. Уникайте зайвих подробиць, які можуть налякати, але ніколи не залишайте питання дитини без відповіді.
Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику із сучасної етики взаємодії, створеному у межах ініціативи першої леді Олена Зеленська «Без бар’єрів».
Центр Життєстійкості Ротмістрівської громади
