Щойно звільненим з полону слід проявляти максимальну підтримку та розуміння, уникаючи слів та дій, які можуть знецінити їхній досвід або погіршити їхній стан. Поважайте їхні кордони, не нав’язуйте підтримку, дозвольте їм повідомити про свої почуття та потребу.
Уникайте знецінюючих фраз:
“Забудь”, “Все мине”, “Нічого страшного” – такі слова знецінюють травматичний досвід.
Поважайте особисті кордони:
Не торкайтесь без дозволу, не обіймайте, не порушуйте їхній ритм життя, дозвольте їм самостійно вирішувати, коли та з ким вони хочуть спілкуватися.
Не нав’язуйте допомогу:
Якщо людина не вимагає, не варто пропонувати психологічну допомогу, вона може відчувати себе хворою.
Будьте відкритими до вислуховування:
Якщо людина хоче поговорити про свій досвід, будьте уважним слухачем. Якщо це важко для вас, запропонуйте звернення до психолога для вас обох.
Задавайте відкриті питання про самопочуття:
“Як ти себе почуваєш?”, “Що тебе турбує?”, “Що ти хочеш робити?”.
Допомагайте в адаптації до нового життя:
Повідомляйте про події у країні, допоможіть з документами, сплатою комунальних послуг, аби людина відчувала підтримку, що її не залишають.
Покажіть свою готовність бути поруч:
Пропонуйте допомогу у побутових питаннях, допоможіть зі спілкуванням з дітьми, відведіть їх в парк, якщо є такі потреби.
Не обіцяйте неможливого:
Не заспокоюйте, якщо не можете допомогти в конкретній ситуації.
Дотримуйтеся етикету спілкування:
Не використовуйте фраз на кшталт “мені так тебе шкода”, краще вислухайте, що вони думають і як вони себе почувають.
Поступово повертайте до нормального життя:
Поступово повертайте до роботи, навчання, занять спортом, зустрічей з друзями, але не нав’язуйте.
Будьте терплячими:
Відновлення після полону – це тривалий процес, і ви не зможете допомогти їм повністю.
Центр Життєстійкості Кривоозерської територіальної громади
