Нещодавно наша подруга військовослужбовиця стала свідком ситуації, коли в поїзді метрополітену військового, який, як виявилось, нещодавно втратив побратима, почало “крити”. Люди навколо просто відсторонились і робили вигляд, ніби нічого не відбувається. І справа не в тім, що всім байдуже, а […]
Воно стосується і нашого емоційного стану, психічної стійкості та здатності впоратися з навантаженням. Справжнє управління втомою потребує цілісного підходу, який включає як особисту турботу про себе, так і підтримку оточуючих. 1. Почни з себе (I-Care) Турбота про себе має бути
На ній є свої світлофори, перехрестя й зупинки. Ми звикли уважно стежити за знаками, щоб зробити наш рух безпечнішим. Але іноді забуваємо про внутрішні «знаки», які так само спрямовують і подають сигнали: можливо, саме зараз потрібно зупинитися й прислухатися до
Першим “вигорання” описав у 1974 році Герберт Фрейденбергер у своїй роботі “Вигорання персоналу”. Спочатку його ознаки найчастіше спостерігалися у фахівців з високим емоційним навантаженням: соціальних працівників, медсестер, вчителів, юристів, інженерів, поліцейських, продавців. Сьогодні ж до вигорання схильні працівники будь-якої сфери.
Здається, відповідь очевидна: годувати, виховувати, дбати. Але чи справді лише в цьому їхня роль? Чому навіть дорослі люди, які вже давно живуть самостійно, іноді відчувають потребу у схваленні батьків? Чому дитина, навіть якщо її карають, все одно шукає підтримки у
Емоційний стан вчителя — це не лише особиста справа, це те, що відчувають всі в класі, кожен учень і кожна учениця. Сьогодні, в часи тотальної невизначеності, особливо важливо, щоб освітяни не забували про себе, про свій внутрішній баланс. Ділимось корисними
