Коли тривога стає фоном життя, легко забути про себе. Ми дбаємо про всіх і все: родину, роботу, знайомих і незнайомих. А себе — відкладаємо «на потім». Але турбота про себе — це не егоїзм. Це як вдягнути кисневу маску спочатку […]
Розмова з ветеранами та ветеранками, які мають травматичний досвід та потребують психологічної підтримки, зазвичай проходить через чотири етапи: контакт, розповідь, осмислення і мовчання. Їх не можна прискорювати, адже перехід від одного до іншого може відбуватися лише тоді, коли людина сама
Уяви собі людину, яка щиро хоче допомогти. Вона готова вислухати, підтримати, підмінити, не спати, працювати понаднормово — бо «інакше ніхто не зробить». Знайомо? У книзі «Вигорання» Емілі та Амелії Нагоскі цей стан названо «синдромом донора» — небезпечним механізмом самозабування. Що
Умови війни — це не лише про тривожні новини чи сирени. Це про ті ночі, коли тіло ніби втомлене, але мозок — на посту. Про безсоння, що тягнеться, як дим після вибуху. Про сни, які плутають реальність із пам’яттю. Про
Мета: зняти втому, відновити відчуття радості, зануритися у внутрішній простір ресурсу, створити для себе атмосферу міні-відпочинку тут і зараз. Кому підходить: Дорослим та підліткам, особливо тим, хто перебуває в стані хронічного стресу, перевантаження або не має змоги змінити обстановку. Необхідні
Мета: зниження тривожності; відновлення відчуття контролю; формування внутрішнього ресурсу безпеки; стабілізація під час/після роботи з травматичними спогадами. Алгоритм / покрокова інструкція: 1️⃣. Підготовка: Сядьте зручно або ляжте, розслабте тіло. Заплющіть очі чи сфокусуйте погляд на одній точці (за бажанням). 2️⃣.
