Ось так. І саме так. Ні-ні, Сонечко, це грім. Просто грім… (Але тіло вже стислося в тривозі. Воно пам’ятає). 95й до повного. Завжди до повного. (Машина має бути готова вивезти тебе з життя за п’ять хвилин). Всі документи мають бути […]
Навіть із найкращими намірами ми можемо ранити. Жінки, чиї чоловіки воюють, живуть у постійному напруженні — між надією й страхом, відповідальністю й самотністю. Деякі звичні фрази можуть тільки посилити біль. Ось приклади слів, які краще ніколи не говорити: 1.«Все буде
«Нічого не радує. Нічого не болить. Просто… пусто.» – так часто кажуть люди, які вже довго живуть у стані напруги, тривоги, втрати. За роки війни наша психіка втомилась. Іноді здається, що всередині — тиша. Але це не тиша спокою. Це
Коли тривога стає фоном життя, легко забути про себе. Ми дбаємо про всіх і все: родину, роботу, знайомих і незнайомих. А себе — відкладаємо «на потім». Але турбота про себе — це не егоїзм. Це як вдягнути кисневу маску спочатку
Розмова з ветеранами та ветеранками, які мають травматичний досвід та потребують психологічної підтримки, зазвичай проходить через чотири етапи: контакт, розповідь, осмислення і мовчання. Їх не можна прискорювати, адже перехід від одного до іншого може відбуватися лише тоді, коли людина сама
Уяви собі людину, яка щиро хоче допомогти. Вона готова вислухати, підтримати, підмінити, не спати, працювати понаднормово — бо «інакше ніхто не зробить». Знайомо? У книзі «Вигорання» Емілі та Амелії Нагоскі цей стан названо «синдромом донора» — небезпечним механізмом самозабування. Що
