Малюки наслідують нас — це їхній головний спосіб навчання. Вони вбирають наші слова, емоції, інтонації, рухи, реакції — буквально все.
І часто ми милуємося цим: як дитина каже наші улюблені фрази, посміхається нашою посмішкою чи ходить, як ми. Але буває й інше — ми впізнаємо в дитині наші негативні емоції: дратівливість, різкі слова, злість.
Все, що ми показуємо дитині, вона “вбирає” й повертає нам. Як м’ячик у пінг-понгу.
Тому важливо не тільки власний приклад, а й те, хто ще поруч з дитиною. Якщо малюк часто спілкується з людьми, які кричать, не контролюють емоції або поводяться агресивно — він це запам’ятовує і повторює.
Як з харчуванням — ми намагаємося дати дитині найкраще. Так само і з оточенням — дитина потребує “корисних” людей навколо: спокійних, турботливих, стабільних.
Звісно, ми не можемо все контролювати. Але завжди можемо додати більше хорошого — більше добрих прикладів, підтримки, теплих обіймів, людей, які люблять і приймають дитину.
І ще хороша новина: дитячий мозок дуже гнучкий. У дитинстві легше навчитися нового, позбутися поганих звичок і закласти основи здорової поведінки. Чим раніше — тим краще.
Тож будьте уважні до себе та до оточення дитини. Ви — головний приклад. І це велика сила
