Гарна оповідка діткам під час тривог
Жила собі дівчинка на ім’я Лія. Вдень вона сміялася, гралася з друзями і вивчала цікаві речі. Але щойно сонце ховалося за обрієм, у Лії в грудях з’являвся маленький клубочок тривоги. Вона лежала в ліжку, але очі не заплющувались. Думки стрибали, як зайчики на галявині:
– А що буде завтра?
– А чому вночі так тихо?
– А якщо знову буде сирена?
Одного вечора, коли Лія вкотре переверталась у ліжку, в кімнаті з’явилася маленька істота — пухнаста, світла і трохи схожа на хмаринку. Вона тихенько присіла на край ковдри й сказала:
— Я — Ковдра Зоряної Тиші. Мене створили з найспокійніших зірок у Всесвіті. Кожна з них пройшла свій шлях, подолала бурі, й тепер світить спокійним світлом. І я прийшла тобі допомогти.
— А як? — пошепки спитала Лія.
— Ми зробимо разом Ритуал Спокою. Це дуже просто.
Ковдра Зоряної Тиші почала шепотіти:
1. Поклади ручку на серце. Відчуй, як воно стукає. Це твій внутрішній барабан безпеки.
2. Уяви, як з неба опускається велика, м’яка зоряна ковдра. Вона обгортає тебе з усіх боків.
3. З кожним вдихом ти вдихаєш світло. З кожним видихом — випускаєш клубочки тривоги.
4. Уяви, що всі тривожні думки — це метелики. Ти відпускаєш їх у нічне небо, а вони перетворюються на зірочки.
— У мене виходить, — прошепотіла Лія.
— А ще, — сказала Ковдра, — ти можеш кожного вечора викликати мене. Просто поклади руку на серце і скажи: «Я запрошую тишу й спокій у своє серце».
З того часу Лія більше не боялась ночі. Її тривоги не зникли повністю, але вона навчилася вкладати їх у руки тиші. І найголовніше — вона знала: у темряві теж є світло, якщо знати, де його шукати.
Центр Життєстійкості Березанської громади
