Ми часто будуємо уявлення про ветеранів/ветеранок на основі фільмів чи новин, що породжує стереотипи. Міфи про ветеранів часто заважають їм адаптуватися до мирного життя, а цивільним — вибудовувати з ними здорові та щирі стосунки. Розвінчування цих упереджень є ключовим для створення інклюзивного суспільства.

Міф: “Усі ветерани небезпечні та агресивні”
Це один із найнебезпечніших міфів, який стигматизує ветеранів і ветеранок, змушуючи суспільство сприймати їх як загрозу. Хоча ветерани можуть мати підвищену пильність через бойовий досвід, це не робить їх агресивними чи небезпечними. Більшість із них повертаються з цінними навичками самоконтролю, дисципліни та вмінням працювати в команді. Агресивна поведінка — це швидше виняток, що може бути пов’язаний з травматичним досвідом, а не нормою.
Міф: “Військовий досвід не має користі для цивільного життя”
Багато роботодавців помилково вважають, що навички, здобуті на війні, не можна застосувати в цивільній сфері. Насправді, ветерани мають унікальний досвід, який є цінним для будь-якої компанії. Це лідерські якості, здатність працювати в умовах стресу, навичка швидкого ухвалення рішень, управління командами та високий рівень відповідальності. Військова служба — це школа, яка формує цінні професійні та особистісні якості.
Міф: “Ветерани не хочуть говорити про свій досвід”
Багато цивільних бояться “травмувати” ветерана/ветеранку розмовою про війну. Тут немає однозначної відповіді, адже все індивідуально. Дехто справді не хоче говорити про це, але інші відчувають потребу поділитися своїм досвідом, щоб відчути, що їх розуміють і їхні переживання важливі. Важливо не наполягати на розмові, але й не уникати її. Замість того, щоб ставити прямі запитання про бойові дії, можна почати з нейтральних: “Я чув, що ти служив(ла), як це було для тебе?” або “Чи хотів(ла) би ти поділитися своїм досвідом?”.
Міф: “Ветерани, які звертаються за психологічною допомогою, слабкі”
Це упередження поширене і в самому ветеранському середовищі, і в суспільстві, що заважає людям вчасно отримувати потрібну підтримку. Реальність: Звернення за допомогою до фахівця — це ознака сили, а не слабкості. Це говорить про свідоме ставлення до свого ментального здоров’я. Психологічна допомога — це інструмент, який допомагає адаптуватися до нових умов життя, впоратися з травмами та відновити внутрішню рівновагу. Це такий же важливий крок до одужання, як і фізична реабілітація після поранення.
Міф : «Всі ветерани мають ПТСР». Хоча посттравматичний
Хоча посттравматичний стресовий розлад є серйозною проблемою, не всі, хто повернувся з війни, страждають від нього. Замість того, щоб усім приписувати діагноз, давайте краще запитаємо: «Як я можу тебе підтримати?»
Міф «Всі ветерани — герої, яким потрібна постійна допомога».
Багато ветеранів успішно адаптуються до цивільного життя, будують кар’єру і щасливі.
Міф «Вони не хочуть говорити про війну».
Деякі готові ділитися досвідом, інші — ні. Важливо дати ветерану вибір. Пам’ятайте, що ветеран — це, перш за все, особистість, зі своїми унікальними інтересами та життєвими цілями. У Центрі життєстійкості створюємо безпечну атмосферу, де можна поговорити про все. Завітайте до нас
Наша адреса: вул. Шевченка 57
Графік роботи: понеділок-п’ятниця з 08:00 до 19:00
субота з 8:00 до 13:00
Запис у direct або за телефоном +380964334339
Центр життєстійкості Кривоозерської громади щиро дякує за підтримку Кривоозерській селищній раді на чолі з Павлом Григоровичем Бузінським, завдяки співпраці з яким наш Центр успішно працює.
Проєкт реалізується в рамках Всеукраїнської програми “Ти як?” Першої леді Олени Зеленської та Міністерства соціальної політики України.
Центр Життєстійкості Кривоозерської територіальної громади