Щоб діти росли щасливими, позбудьтеся цього раз і назавжди

Щоб наші діти змогли бути щасливими у нинішньому світі, потрібні дещо інші стратегії виховання, ніж ті, якими виховували нас (не кажучи вже про давніші часи!). Ось чого психологи рекомендують позбутися просто зараз.

1. Заборона агресії. Агресія як така не є поганою чи доброю — це просто реакція на порушення особистих кордонів. Якщо забороняти будь-які вияви гніву, у майбутньому дитина боятиметься відмовити навіть у ті моменти, коли справді варто рішуче відмовити. Інша справа — як і на що спрямовувати агресію.

2. Дисциплінованість. Пояснення «тому що тому» неприйнятне для нового покоління. Дітям потрібно знати, чому саме вони мають прибирати кімнату чи ходити до школи. А жахливу дисципліну зразка минулого сторіччя замінює внутрішня мотивація та вміння управляти своєю увагою задля досягнення цікавої мети.

3. Стриманість. Фрази на зразок «Припини плакати!», «Заспокойся!» нікого не заспокоюють, лише заганяють емоції вглиб. Звикнувши тримати почуття всередині, дитина, а потім і дорослий, перебуватиме у постійному напруженні, що погано позначається на серцево-судинній системі.

4. Обережність. «Впадеш, заб’єшся!» — типова реакція, коли дитина лізе на дерево чи на турнік не за віком. Якщо ризик забитися справді є, краще підтримати, підстрахувати дитину. І тим паче не варто репетувати через синець чи пляму на одязі від падіння у калюжу. Подібне дослідження світу та своїх можливостей — необхідна частина дитинства.

5. Ґендерні стереотипи. Твердження на зразок «дівчата слухняніші за хлопців», «хлопці легше опановують точні науки» є наслідком патріархального світу, коли дівчатам забороняли вступати до університетів. Зараз неприпустимо використовувати стать як лайку чи аргумент. Такі фрази, як «Не плач, ти ж хлопчик!», «Чому так неакуратно, ти ж дівчинка!», «Не бийся, ти ж дівчинка!» варто назавжди викреслити з лексикону. А розв’язувати проблеми силою чи виконувати справу абияк не слід будь-кому, і зовсім не зі статевих причин.

Іноді стереотипи можуть бути помічними. Здивовані? Стереотипи допомагають нам почуватися безпечніше в нових ситуаціях. Наприклад, коли у нас є набір стереотипних уявлень про якусь країну і її жителів, то їдучи туди вперше, ми менше тривожимося, ніж якби не мали жодної інформації. Стереотипи дозволяють нам швидше адаптуватися і витрачати менше часу, коли ми стикаємося з чимось новим для нас або маловивченим. Проте тут наш мозок грає з нами в невтішну гру: щоб зекономити час і зусилля на пізнання/аналіз ситуації чи людини, ми користуємося готовими стереотипами, які передаються через телебачення, школу, сім’ю. Та хіба світ не заслуговує на те, щоб ми відкривали його по-справжньому, а не крізь призму чужих «ярличків» і узагальнень?

Стереотипи трохи нагадують грип: їх можна «підчепити» і засвоїти — «заразитися», але при детальному розгляді вони трансформуються чи навіть зникають. Тоді людина знову стає «здоровою», тобто аналізує інформацію, перш ніж наліпити на неї ярлик і відкласти в комірку пам’яті. Звичайно, діти лише вчаться цього, проте ми, дорослі, можемо закласти певні алгоритми: як аналізувати інформацію, як зрозуміти, чи вона правдива, де шукати відповіді.

Отож, як діяти, якщо дитина «принесла» додому стереотип?

1. Дізнайтеся, звідки «ростуть ноги» цього стереотипу.

2. Запитайте: «А чи всі такі?»

3. Розповідайте історії, які спростують стереотип.

4. Пояснюйте, чим загрожують узагальнення.

Тому все ж таки варто іноді задуматися, наскільки допомагають або заважають нам деякі стереотипи виховання.

Центр Життєстійкості Врадіївської територіальної громади

Прокрутка до верху