Хочете підтримати людину, а не знаєте як? Розкажемо, як не треба робити. Життя непросте. То війна, то хвороба, то тривога за дітей, роботу, завтрашній день. У такі моменти хочеться простого людського тепла — щоб хтось був поруч, не вчив, не вказував, а просто підтримав. Але часто, замість доброго слова — чуєш те, що тільки додає болю.
Отже, поговорімо «як не треба» підтримувати людину в складному стані.
1. Порожні обіцянки
«Все буде добре», «не переймайся», «усе налагодиться». Це як пораненій людині сказати: «Та не болить у тебе, встань і йди». Можливо, ми й кажемо це з добром у серці, але такі слова — порожні. Бо ніхто з нас не знає, як і коли стане краще. Людина чує таку фразу — і відчуває, що її біль не помітили, просто замовчали.
Краще сказати: «Я поруч», «Мені шкода, що тобі так тяжко», або просто — обійняти мовчки. Бо мовчазна присутність часто лікує краще, ніж тисяча слів.
2. Заборона на сльози і емоції
«Не плач», «візьми себе в руки», «ти ж сильна!». Це як прикрити киплячий казан кришкою — спочатку ніби тихо, а потім — як бабахне. Людині треба виговоритись, виплакатись, бо емоції — це як пар, що виходить з серця. Якщо забороняти — то душа починає хворіти.
Краще сказати: «Можеш поплакати», «Я тебе вислухаю, не соромся». Навіть мовчання, але тепле — вже підтримка.
3. Знецінення болю іншого
«Та що ти так убиваєшся», «є й гірше», «це не трагедія». Це як сказати людині, що її поріз на пальці — дурниця, бо в когось ногу відрізало. Так, є гірше. Але кожному болить своє. І той, хто страждає, хоче, щоб його біль помітили, а не порівнювали.
Краще сказати: «Я бачу, як тобі важко», «Твої переживання важливі». Це — як дати людині напитися води в спеку. Прості, чесні слова — найкращі ліки.
4. Безглузді поради
«Треба було раніше думати», «а я ж казала», «не треба було так робити». Це все одно, що повертати час назад. Минуле вже сталося, як пролитий борщ — не збереш назад. Людині зараз не потрібні поради, вона хоче, щоб її вислухали, прийняли, дали виговоритись.
Краще зробити паузу і дати людині простір для слів. І тільки коли вона сама попросить: «Що б ти порадила?», — тоді можна обережно поділитися досвідом.
5. Оцінки і повчання
«Сама винна», «хіба не видно було», «я б так не зробив». Це як ще підсипати солі на рану. Людина і так болить — а їй ще й тицяють пальцем. Це приниження, а не допомога. Часто ми так говоримо — щоб виглядати розумними. Але в такі моменти потрібно не вчити, а чути.
Краще — мовчки дати людині руку, ковдру чи чаю. І просто тримайте за руку. Сказати: «Я з тобою», — і все. Більше нічого не треба. Іноді — це найважливіше, що ви можете зробити.
Підтримка — це як грілка взимку: не треба кричати, що холодно — треба просто подати тепло.
Людина, яка в біді, не шукає ідеальних порад. Вона шукає іншого серця, яке не злякається її сліз, не втікатиме від болю.
Центр життєстійкості поруч. Вислухаємо. Підтримаємо. Не оцінюємо.
Центр життєстійкості Кривоозерської громади щиро дякує за підтримку Кривоозерській селищній раді на чолі з Павлом Григоровичем Бузінським, завдяки співпраці з яким наш Центр успішно працює.
Проєкт реалізується в рамках Всеукраїнської програми “Ти як?” Першої леді Олени Зеленської та Міністерства соціальної політики України.
Центр Життєстійкості Криворізької громади
