Полон чи ізоляція — це досвід, який може залишити глибокий слід у тілі й психіці. Після нього людина потребує особливого підходу, уважності й підтримки. Це стосується і медиків, адже саме вони часто стають першими, хто зустрічає звільнених із полону. Тренерка Олена Сек поділилася практичними рекомендаціями, як вибудовувати такий контакт безпечно та з повагою, щоб допомогти, а не нашкодити.
Чому потрібен окремий підхід? Досвід ізоляції — це завжди компресія. Психіка звужується до мінімуму, необхідного для виживання. Людина може втратити відчуття контролю над тілом, довіру до оточення, стати надчутливою до шумів, болю, дотиків. Традиційні протоколи в такій ситуації іноді лише посилюють тривогу. Тому підхід має бути особливим: обережним, уважним, заснованим на повазі.
Основні принципи взаємодії
- Безпека. Завжди пояснюйте, що будете робити. Уникайте раптових рухів чи різких дотиків. Навіть звичайне торкання плеча може викликати триґер. Питайте: «Можна я огляну вашу руку?» і дійте тільки після згоди.
- Суб’єктність і контроль. У полоні тіло ставало вразливістю, а вибір — недоступним. Тому тепер важливо відновити відчуття контролю. Навіть просте питання «Вам зручніше сидячи чи лежачи?» допомагає повернути людині відчуття власної сили.
- Прогнозованість. Говоріть короткими, зрозумілими фразами. Попереджайте про наступні кроки, зменшуйте хаотичні переміщення. Людині потрібно знати, що буде зараз і далі. Це знижує рівень тривожності.
- Робота з тілом. Після ізоляції пацієнт може або не відчувати власного тіла, або відчувати біль скрізь. Тому питання «Що у вас болить?» може бути непродуктивним. Краще конкретизуйте: «Ви відчуваєте дискомфорт у животі?», «Цей біль тисне чи пече?». Не поспішайте, дайте час відповісти.
- Триґери. Звук дверей, медична процедура, запах можуть миттєво викликати реакцію — від агресії до «замороження». Запобігти цьому допомагає стабільність, чіткі пояснення та повага до кордонів.
- Вибір процедур. Виключте методи, що можуть нагадати катування. Зокрема уникайте фіксації, різких дотиків, інвазивних маніпуляцій. Забезпечте альтернативні варіанти, якщо це можливо.
Робота з травматичними історіями виснажує. Тож і самим фахівцям важливо вчасно розпізнавати втому від співчуття: роздратованість, апатію, цинізм. Допомагають короткі паузи між прийомами, дихальні вправи, фізична активність, супервізії та баланс «робота–життя».
Це лише частина рекомендацій. Тема роботи з людьми, які пережили полон чи ізоляцію — широка, багатокомпонентна і потребує глибшої уваги з боку фахівців. Тому програма розвитку ООН в Україні у співпраці з БФ Пацієнти України в межах проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні» за фінансової підтримки уряду Японії провела два тренінги для фахівців з цієї теми. Участь взяли близько 60 фахівців, які працюють у визначених МОЗ лікарнях і приймають осіб, звільнених з полону одразу після обміну.
Центр Життєстійкості Курісовської громади
